Микола Гринько — відомий актор, який знявся у великій кількості популярних фільмів. Кожну свою роль він грав блискуче, приводячи в захват глядачів. Завдяки таланту і старанням ця людина змогла досягти небувалого успіху в кар’єрі, пише khersonski.com.
Дитячі та юнацькі роки актора
Народився Микола в 1920 році в Херсоні. Любов до мистецтва йому прищепили батьки. Мати хлопчика працювала актрисою в робітничо-селянському пересувному театрі, а батько був його художнім керівником. Паралельно жінка підробляла помічницею режисера в Запорізькому драматичному театрі. Тож зовсім не дивно, що хлопчик з раннього дитинства марив мріями про акторську кар’єру. У 5-річному віці він перший раз у своєму житті вийшов на театральну сцену. Закінчивши школу, юнак хотів вступити до театрального училища, але завадила війна. У 1940 році Гринько поповнив лави Червоної армії. Після закінчення війни Микола був нагороджений медалями та орденами за мужність і відвагу.
У 1946 році чоловік почав робити свої перші кроки в кінематографі, він став помічником режисера Запорізького драматичного театру ім. Щорса. Паралельно талановитий артист їздив до Ужгорода і виходив на сцену міського театру. Також Гринько часто виступав на естраді. Однак популярність і визнання він здобув завдяки зйомкам у кіно.
Актор другого плану
У 1951 році актор вперше постав перед глядачами в кінокартині «Тарас Шевченко». У ній він зобразив селянина. Його гру в цій кінокартині високо оцінили критики й глядачі. Але незважаючи ні на що, ще довгий час акторові не пропонували серйозних ролей. Так було до 1961 року, доки він не знявся у стрічці «Мир вхідному», де зіграв водія з Америки.
Доленосним для актора було знайомство з режисером Андрієм Тарковським, який запросив його зіграти Грязнова в кінострічці «Іванове дитинство». Через деякий час Гринько зізнався колегам, що спочатку думав відмовитися від пропозиції, адже попереду в нього була довгоочікувана відпустка, яку він дуже хотів провести на озері, поблизу Канева. Однак Тарковському вдалося переконати актора, він заявив, що частина роботи пройде саме там. Обміркувавши все, Микола прийняв запрошення, адже таким чином, він отримав гарну можливість поєднати роботу з відпочинком. Після цього, скептично налаштований актор вирушив на знімальний майданчик, прочитав сценарій, який йому зовсім не сподобався. Вся річ у тім, що художнє бачення Тарковського було незвичайним. Великий талант цього режисера Гринько оцінив тільки на прем’єрі. Закордонні критики поставили дуже високі оцінки за нестандартний режисерський підхід Тарковського. Після цього між чоловіками зав’язалася міцна дружба, і вони стали займатися спільною творчістю.
Розвиток кар’єри
У 1963 році Гринько почав працювати в кіностудії ім. Олександра Довженка і далі граючи другорядні ролі. Лише в 1966 році він втілив центрального персонажа у фільмі «Авдотья Павлівна». Розвиток акторської кар’єри припав на період роботи на «Мосфільмі», де режисери змогли розгледіти талант Гринька. У кіностудії Микола грав різних персонажів, щоразу демонструючи вміння перевтілення.
У цей період Тарковський запросив Гринька знятися у стрічці «Андрій Рубльов». Спочатку глядачі та критики негативно поставилися до фільму, але через роки його оцінили гідно. У 1969 році актор зіграв Антона Чехова в «Сюжеті для невеликого оповідання». Талант і завзятість допомогли йому ідеально вжитися в образ. Миколі легко давалися і комічні образи, оскільки він володів рідкісною пластикою і вмінням імпровізувати. У дитячому фільмі «Пригоди Буратіно» він з’явився в образі тата Карло. Пізніше були зйомки у стрічках «Тимур і його команда», «Пригоди електроніка». У 1980-х роках Гринько регулярно поповнював фільмографію новими кінострічками. За його ідеальну гру картина «Одного разу збрехавши» отримала приз на кінофестивалі в Іспанії. Однією з останніх кіноробіт у творчій біографії актора була роль академіка Шешка.
Жінки в житті актора, цікаві факти
Попри успіх у кіноіндустрії, в особистому житті актор тривалий час був нещасливим. Повернувшись із війни, він одружився, але шлюб швидко розпався. На початку 1950-х років Микола познайомився зі скрипалькою, яку звали Айше. Між молодими людьми спалахнула іскра і незабаром вони одружилися. Артист прожив у шлюбі з обраницею 30 років до самої смерті. Жінка, не роздумуючи, покинула кар’єру, аби тільки бути постійно з коханим і підтримувати його в усьому.
Щодо цікавих фактів:
- Актор мріяв зняти фільм за твором «Украдене щастя» Івана Франка, але не зміг цього зробити.
- Микола хотів зіграти Дон Кіхота, але в нього не вийшло. Також розчаруванням стала відмова в ролі Граціо в екранізації «Гамлета». Основною причиною цього був його низький зріст.
Наприкінці 1980-х років у Миколи діагностували рак крові. У 1989 році актор пішов у небуття, залишивши після себе велику спадщину, яку цінують сучасники. Аналізуючи біографію Гринька, можна зробити висновок, що домогтися успіху в кінематографі він зміг завдяки старанням і вірі в себе.