Олексій Шовкуненко — видатний художник і педагог, який зробив вагомий внесок у розвиток художньої спадщини Херсона. Детальніше про його життя і творчість поговоримо на khersonski.com.
Дитинство та юнацькі роки
З’явився на світ майбутній художник 21 березня 1884 року в Херсоні. Батько для хлопчика був завжди прикладом для наслідування. Він працював маляром-штукатуром, Олексій часто приходив на роботу до нього і допомагав йому виконувати замовлення містян.
Азів художньої грамоти хлопчика навчив його старший брат, який дуже гарно малював і компонував орнаменти для трафаретів, за допомогою яких прикрашав пароплави. Однак справжнім наставником Шовкуненка став іконописець Семен Семенко, який працював на той час у херсонській іконописній майстерні Івана Клименка. Він порадив Олексію вступити до Одеського художнього училища. Завдяки тому, що хлопець уже був знайомий із різними техніками малювання та вміло їх компонував, його прийняли на другий курс навчального закладу. У 1908 році юнак закінчив училище і став студентом Петербурзької академії мистецтв.
Перші кроки в мистецтві, особливості творчості художника
У студентські роки Шовкуненко почав виконувати яскраві, чіткі з боку психологічної характеристики твори, серед яких варто відзначити: «Портрет дівчини» (1914), «Портрет Фадєєвої» (1923) та інші. Згодом художник почав працювати з аквареллю. У цій техніці він зміг досягти блискучих результатів. Твори Шовкуненка завжди були наповнені поетичною піднесеністю, соковитістю, яскравістю живопису, життєвістю образів. У 1927 році акварелі «Катери на стапелях» «Новий пором» та інші були представлені на першій Всеукраїнській виставці. Критики та мистецька громадськість дуже високо оцінили ці роботи, що й принесло автору широке визнання.
За свої індустріальні акварелі художник отримав високі нагороди на різних міжнародних виставках. Також Шовкуненко є володарем золотої медалі, яку йому вручили на Міжнародній технологічній виставці в Парижі у 1937 році.
З 1930 року по 1933 рік Шовкуненко працював на Дніпробуді. Зведенню цієї величної споруди він присвятив велику серію акварелей: «Будівництво на гідроелектростанції», «Кран», «Середина греблі» та інші. У роки Другої світової війни художник писав портрети героїв, письменників, поетів, артистів, науковців. На окрему увагу заслуговують портрети П. Тичини, О. Палладіна, О. Богомольця.
Ведучи напружену творчу роботу, Шовкуненко паралельно працював педагогом в Одеському політехнікумі образотворчих мистецтв. З першого дня своєї діяльності він здобув великий авторитет серед студентів.
У повоєнні роки художник продовжив працювати над портретами сучасників. Він написав портрет скульптора М. Лисенка та інших. У них автор проявив свій унікальний почерк із самобутнім та оптимістичним сприйняттям дійсності. Життєрадісність і бадьорість притаманні його пейзажам і натюрмортам. До кінця свого життя Шовкуненко у своїх роботах проявляв свою любов до природи, яка була для нього невичерпним джерелом естетичної насолоди. Варто зазначити, що художника називають засновником жанру урбаністичного пейзажу в українському мистецтві.
У 1974 році Олексій Шовкуненко пішов у небуття. Його ім’ям назвали Херсонський обласний художній музей. У 1976 році його унікальні картини та нагорода були передані Національному музею історії України.
До початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну значна частина робіт Шовкуненка близько 14 000 творів мистецтва зберігалися в колекції Херсонського обласного художнього музею. Під час окупації Херсона, росіяни викрали та вивезли до Криму близько 11 000 найцінніших експонатів.