Федір Лобрі народився у 1840 році в Херсонській губернії. Сам він був родом зі старовинного дворянського роду. Лобрі міг би так і залишитися в історії лише маловідомим ім’ям ще одного українського дворянина. Але він спромігся вписати своє ім’я в історію української музики. Більше на сайті khersonski.
Військова спадщина
Батько майбутнього музиканта був відставним офіцерам морського флоту. Коли він вийшов у відставку то осів у Херсонській губернії та зайнявся сільським господарством. Мати була дочкою місцевого поміщика. У парі було п’ятеро дітей, і Федір був молодшим із них.
Сім’я робила все для навчання дітей в приватних закладах. А для Федора так і зовсім готували долю його діда-офіцера та повного тезки.
Федір Петрович Лобрі, дід композитора, був заможною людиною. Після себе Лобрі – старший залишив розкішний будинок, але не для члена своєї сім’ї. В історичному центрі Херсоні, на вулиці Потьомкінській, знаходиться будинок Лобрі. На жаль після його смерті будинок відійшов на потреби Херсонської губернської чоловічої гімназії, а потім взагалі перейшов на баланс міста. Родині Лобрі про свого великого предка залишилась лише пам’ять.
У 1855 році, коли хлопчику було 15 років, він втратив батька. Прихильність і любов до батька та його настанов привела Федора Лобрі на військову службу. У 1860 році він служив в Охтирському гусарському полку, місто Вовчанськ. За обов’язком служби Лобрі змушений був їздити то до Сибіру, то до Москви, то до Кременчука. Закінчив службу Лобрі головним доглядачем Московського речового складу в 1895 році.
Лобрі багато років віддав службі, навіть шлюб відклав до 50 років. Але це не завадило йому відчувати справжню пристрасть до музики.
Відданість музиці
Любов до музики в нього зародилася наприкінці 1860-х років. Ще до того, як військова доля змусила його їздити по всій країні. При цьому Лобрі полюбив не просто музику, а саме її написання. Йому бачилися ноти й те, як вони складаються в єдину безперервну нитку оповідання.
Перші складені композиції Лобрі видавалися в П.І. Юргенсон у Москві. Він можливо не володів моцартівським талантом, але його продуктивність не може не вражати. Музичним історикам вдалося знайти 52 твори авторства Федора Лобрі. Але їх могло бути набагато більше.
На той час були популярні прості танцювальні мотиви та мелодії під які було легко співати. Саме таких жанрів дотримувався Лобрі. З одного боку, це прості та не вигадливі речі, але в той час подібні мотиви звучали абсолютно з кожної садиби. Наприкінці 19 – на початку 20 століття справжнім «хітом» були романси. І саме їм Лобрі приділяв максимум уваги. Все було написано лише для піаніно.
Сам Лобрі не вів точної картотеки своїх творів. Лише вряди-годи ставив на записах дату. Так відомо, що кадриль для фортепіано «По садах» написали у 1880 році.
Будь-яке видання з творами Федора Лобрі не перевищувало 12 сторінок і коштувало, навіть для того часу, лише 30 копійок. Багато хто вважає це показником низькопробності творів Лобрі. Але якщо зважати на те, що всі твори були короткими, то в збірці їх було чимало. До того ж це робило їх доступними для кожного охочого. Ціна і легкість творів зробило роботи Лобрі доступними. Чи заробив він на них статок невідомо. Його твори збереглися і доступні навіть в 21 столітті, але самої інформації про композитора дуже мало.
Історія Федора Лобрі це справжня історія тогочасного успіху. Він не мав унікального таланту на кшталт світових композиторів. Проте його твори були в кожному будинку і для кожного віртуоза. Не всі «домашні музиканти» могли зіграти Моцарта чи Бетховена, а мотиви Лобрі могли всі. Наприкінці 19 століття на фортепіано грали в будь-якому поміщицькому будинку. Лобрі показав, що для досягнення успіху не потрібно «винаходити велосипед». Він писав те, що було популярно і досяг успіху у своїй сфері.