Існує стара давня приказка, яка говорить, що злочинцями не народжуються, ними стають через певні життєві обставини. Найчастіше ці обставини виявляються набагато сильнішими за моральні та духовні цінності людини. Більше на khersonski.com.ua.
Не солодке дитинство і юність
У середині 19 століття в одному невеликому селі на Херсонщині, у родині селянина Сметани з’явився на світ син Андрій. Дитинство хлопчика було таким, як у більшості селянських підлітків. З малку Андрій тяжко працював на городі, допомагав батькам порати худобу.
У свої 13 років Андрій осиротів, єдине, з чим він залишився – це зі своєю силою та старим дідусем, який був йому у тягар, повідомляється на сайті mycity.kherson.ua.
У 17 років Андрій пішов служити до варшавської артилерії. Повернувшись додому, оселився у старому батьківському будинку й почав займатися господарством. Купив пару коней, з яких і розпочалися неприємності, бо коні виявилися краденими.
Повітовий суд засудив хлопця до 8 місяців ув’язнення. Відбувши належне покарання, Андрій знову купив як виявилося краденого коня. Урядник, що прийшов до Сметани додому розбиратися, запропонував йому грошову угоду. Таким чином, Андрій купив собі свободу за 35 рублів, які на той час для селянина були чималими грошима.
Правоохоронець виявився підступним та брехливим, отримавши гроші, він попрямував до начальства та доніс йому про краденого коня. Пристав відразу викликав «злочинця» до себе на допит. Дізнавшись про це, Сметана втік з рідного села, бо не бажав знову сісти за ґрати.
Утворення злочинної групи
Тікаючи з рідного села ображений, прагнувши помсти, Андрій проник у житло урядника та жорстоко побив його. Крім цього, поцупив у дворі коня й наступного дня продав за 45 рублів.
Через кілька тижнів Сметана зібрав ватагу сміливих однодумців, які також були ображені на владу, і готові до будь-яких злочинів. Досить швидко звістка про утворення злочинного угрупування розлетілася по всій губернії.
Особливу славу здобув сам ватажок Сметана, не стільки своєю силою (одним ударом міг повалити коня), скільки зухвалістю своїх набігів на домоволодіння людей. Після скоєння злочину Андрій та його команда завжди залишали на місці горщик зі сметаною.
Його банда діяла на дуже великій території. Вона включала: Херсон, Київ, Єлисаветград. Поліціянти були не в змозі вистежити та затримати злочинців. У кожному селі, місті у Сметани були спеціальні укриття та свої люди, які за гроші могли зробити що завгодно. Звісно і платив їм ватажок щедро, бо було з чого.
У 1902 році угрупування Сметани здійснило пограбування Бобринецької пошти й заробили на цьому великі гроші. У Златопіллі поліція перешкоджала банді, хотіли затримати, проте Сметана власноруч застрелив городового та легко вивів ватагу з оточення.
Тікаючи від поліціянтів банда пограбувала Світлопільське повітове управління. Викрали навіть пусті бланки для паспортів. Без єдиного страху та совісті бандити крали все, що попадалося під руку.
Затримання та відповідальність за злочини
Довгий час поліціянти не могли вжити заходів проти ватаги Сметани. Це тривало допоки у Херсон не приїхав детектив Бузе. Йому вдалося встановити, що у херсонській в’язниці відбуває покарання дружина Андрія Сметани, засуджена за приховування краденого.
Бузе розробив план упіймання ватажка банди. Поліція поширила чутку про переведення дружини Сметани до Олександрійської в’язниці.
У призначений день партію арештантів разом з дружиною ватажка привезли та помістили на пароплав. Судно попрямувало до Миколаєва. Тим часом Бузе разом з іншими поліціянтами поспішив до сусіднього міста сухопутним транспортом. До приходу пароплава на миколаївську пристань вже було організовано засідку.
Під час висадки арештантів з’явився Сметана. Проте, зрозумівши, що щось неладне він попрямував в іншу сторону. Поліціянти кинулися за ним. Ватажка затримали.
На допиті Андрій довго заперечував свої злодіяння, але під впливом доказів все ж зізнався. Суд засудив ватажка Сметану до 11 років каторжних робіт на Сахаліні. Як склалося подальше життя ватажка не відомо.