Єврейська громада в Херсоні завжди була досить значною та мала все необхідне для комфортного життя та освіти. У Херсоні єврейські діти частіше здобували повноцінну та якісну освіту, ніж представники інших національностей.
Серед відомих херсонських євреїв можна виділити Моше Шарет. Його політичний успіх вартий поваги. Незважаючи на те, що піку успіху він досяг у Ізраїлі, на його батьківщині про нього не забувають. Більше на сайті khersonski.
Одеса їх об’єднала
Батьки майбутнього політика познайомилися в Одесі. Але до цього їхнє життя було неймовірно насиченим, особливо в батька. Доля змусила його багато переїжджати і блукати по світу. Яків Лейбович Чорток народився в Пінську, Білорусь. Спочатку поїхав до Харкова на навчання, потім до Палестини, а тоді до Єрусалима. У 1886 році оселився у Одесі, де й зустрів свою майбутню дружину Феню Лев, уроджену миколаївчанку. Мати Моше була вчителькою та викладала в одеській школі. Після шлюбу з Яковом Чорток перебралася до Херсона і обзавелася великою родиною – п’ятеро дітей. Яков Чорток був літератором та сіоністом.
У 1894 році в пари народився син якого назвали Моше. Батьки намагалися дати дітям лише найкраще. І розвивали їх в культурних і релігійних рамках свого народу. Моше навчався у хедері та російській гімназії в Херсоні.
Його доля в чомусь була схожа з долею батька. Йому теж довелося багато переїжджати. У 1906 році сім’я репатріювалася до Палестини, де тримала сільськогосподарську ферму, а мати допомагала лікувати арабів. Моше швидко адаптувався до нової обстановки та вивчав арабську мову.
У 1908 році вони переїхали до Яффо і були причетні до закладення житлового кварталу, який згодом став Тель-Авівом. На той час територія була під правлінням Османської імперії. Це дало Моше можливість навчатися в Стамбульському університеті. Там він вивчав право. Хоча під час Першої світової війни стали в нагоді не його знання в юриспруденції, а знання іноземних мов. Він добровільно пішов на фронт і був перекладачем у Македонії.
Початок кар’єри
Після війни Моше Чорток отримав місце в Сіоністський комісії, яку організував Британський уряд. Його робота в Палестині була спрямована на вирішення проблем єврейського народу та створення національного вогнища. Це стало початком його громадської роботи. Він став частиною сіоністської соціалістичної робітничої партії в Ерец-Ісраель.
Коли Чорток поїхав до Лондона для навчання, то не покинув роботу в Паолей Ціон. Моше опікувався єврейським народом у кожному місті, де він проживав. За все життя Чорток здобув найрізноманітнішу освіту і працював також на різних роботах. Після вивчення економіки та політики й повернення в Ерец-Ісраель, працював у газеті «Девар».
Політична кар’єра Чорток розпочалася в 1931 році. Спочатку він працював секретарем політичного відділу «Сохнут» (єврейське агентство). Після смерті начальника зайняв його місце, і став завідувати тим же відділом. Аж до проголошення незалежності Ізраїлю в 1948 році Чорток обіймав цю посаду, а сам «Сохнут» був за своєю суттю міністерством закордонних справ. Навчання в Англії подарувало йому корисні зв’язки, які з роками допомагали в роботі. Він був ініціатором створення Єврейських бригад у британській армії під час Другої світової війни, хотів збільшити прийом євреїв до британської поліції.
Моше Чорток став одним із авторів Декларації про проголошення держави Ізраїль. Відразу після цього він офіційно став міністром закордонних справ та змінив прізвище на Шарет. На івриті це означає «людина, яка виконує свій обов’язок». Цілком підходило Чорток.
Моше Шарет був дуже харизматичною людиною. Активно співпрацював з багатьма міжнародними організаціями та країнами. Хоча «вдома» в нього не все було гладко. Головні сутички були з тодішнім прем’єр-міністром Давидом Бен-Гуріоном. Вони не досягали згоди щодо деяких політичних питань. І після відставки він не рекомендував Шарета в якості наступника. Хоча решта колег бачила в ньому авторитетну людину. І він став прем’єр-міністром Ізраїлю. Хоч і був там лише два роки. Розбіжності та невдачі призвели до того, що він залишив політику після 1955 року. Хоча не припинив дбати про інтереси євреїв. Тим не менш, він став тим, хто поклав міцну основу для дипломатичних відносин Ізраїлю.